Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра охорони праці / Практична робота №2 РОЗРАХУНОК СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ Виконав: ст. гр. МБГм-12 Прийняв: Львів – 2011 МЕТА РОБОТИ Вивчення методів розрахунку та проектування систем вентиляції та вимог до їх облаштування. Вихідні дані Варіант завдання: 3-4. Надлишковий теплообмін від апаратури, ккал/год Q1=1050; Площа вікон, м2—8; К-сть робітників, чол—5; Категорія робіт— Середня-ІІб; Температура повітря зовні— tзовн =15°С; Температура повітря всередині— tвн =22°С (теплий період року); Розміри будівлі, А х В х Н—6 х 4 х 3; Короткі теоретичні відомості Вентиляція – це організований і регульований обмін повітря, який забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими речовинами (гази, пари, пил), а також для покращення метеорологічних умов в приміщенні. Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Вона також дає можливість організовувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами. Загальнообмінна штучна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоту повітря у робочій зоні приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла за відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробництва устаткування вимагають використання місцевої витяжної вентиляції. Системи вентиляції можна умовно класифікувати за такими основними ознаками: спосіб організації повітрообміну - природна, механічна та змішана (застосовується і природна, і механічна вентиляція); спосіб подачі та видалення повітря (припливна, витяжна та припливно-витяжна); призначення (загальнообмінна та місцева). Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції , які показані на рис.1
Рис 1 Cхема організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: а) - зверху вниз; б ) - зверху вверх; в) - знизу вверх; г)- знизу вниз. Схеми зверху–вниз (рис. 1.а) та зверху–вверх (рис. 1.б) доцільно застосовувати у випадку, коли припливне повітря в холодний період року має температуру нижчу від температури приміщення. Припливне повітря у цьому випадку нагрівається за рахунок повітря приміщення. Схеми знизу–вверх (рис. 1.в) і знизу–вниз (рис.1.г) рекомендовано використовувати тоді, коли припливне повітря в холодний період року підігрівається та його температура вища від температури внутрішнього повітря. Розрахунок повітрообміну за надлишковим теплом За типом шкідливості, яка виділяється (надлишкове тепло), обрано схему припливно-витяжної вентиляції «зверху вниз». Ескіз схеми витяжної вентиляції з позначенням витяжного трубопроводу, довжина l=9,5 м;
3. Продуктивність вентиляційної установки L.
(1) L – кількість припливного повітря за одиницю часу, яке необхідно ввести в приміщення для поглинання надлишкового тепла, м3/год; с – питома теплоємність повітря за незмінного тиску, що дорівнює;
 =1,226 кг/м3 —густина зовнішнього повітря (таблиця 1); tвн=22°С— температура внутрішнього повітря; tзовн=15°С— температура зовнішнього (припливного) повітря Qнадл - надлишкове тепло, яке визначається різницею тепла, що надходить в приміщення (Qнадх) та втратами тепла з приміщення (Qвідх), ккал/год.

Q1 =1050— надходження тепла від техніки, ккал/год Q2 - надходження тепла від світильників, ккал/год;
n =24— кількість світильників; N2=0,612 кВт — споживана потужність світильників; N2 = pп . S=25,5х24=612 Вт; k= 0,5— коефіцієнт втрат (0.4-0.6 - для люмінісцентних ламп); S=24 ...